Про школу

Наша школа – дорогий і близький дім для кожного, хто навчається. Цей дім навіки залишається у пам'яті, адже тут проходять найкращі роки життя – роки безтурботного дитинства. Не за синіми високими горами, Не за дальніми глибокими морями, А в селі козацькім, мальовничім Нас до себе рідна школа кличе. Нашій школі літ багато, В ній учились мої мама й тато, І матуся в школі цій працює – За дошкільнятами вона слідкує. Вчителі наші – люди прекрасні, А наша школа – ніби весна, Живе тут і пісня, легенда і казка Кращої школи у світі нема. Наша школо! Священна колиско Науки, любові і добра! Де б не були ми – далеко чи близько – Наснагу черпаєм з живого джерела. Школа , її історія поволі й безповоротно відпливає у минуле. Межиріч з давніх давен славився тим, що освіта користувалася великою повагою і шаною.

До 17 ст. у багатьох родинах освіту здобували в домашніх умовах. Наймали освічених людей, і вони вдома, при контролі батьків, вчили дітей. Велику роль в розповсюдженні освіти відігравали церковно-приходські школи. У 1777р. у селі було 8 церков, у 7 - були церковно-приходські школи,при кожній з них навчалися діти багатої верхівки села. При церквах і в багатьох сім'ях читали євангеліє, біблію, псалтирі. У 1898 році у Лебединському повіті було 10 % грамотного , у Межирічі - 20 %. Це були ті, хто умів читати , писати і рахувати у межах 4 арифметичних дій. У 1903 році в центрі села було побудоване двоповерхове приміщення школи. Та не всім дітям вистачало місця для навчання. У 1920 – 1921 н.р. у Межирічі було відкрито 7 початкових шкіл, у яких навчалося 680 учнів, працювало 19 учителів. Та 2622 дитини шкільного віку не навчалося: не було приміщень, не вистачало вчителів. До війни в селі було 4 школи: Олешанська середня школа № 1 , початкова Кисилівська № 4 , семирічна школа № 2 у центрі та Заспасянська № 3 . Ці школи працювали із 1912 по 1935 рік. У час війни працювала школа , яка знаходилася на Заспасі. Навчалися діти у межах початкової школи, працювало 6 вчителів. У 1955 році 7 – річна школа № 2 була передана до Олешанської середньої школи № 1 . У 80 роках була закрита Кисилівська початкова школа № 4 – не було учнів. В післявоєнний час багато дорослих жителів не мали неповної та середньої освіти. Для такої категорії населення була створена і досить успішно працювала у 50 – 70 – х роках вечірня заочна середня школа , у якій навчалося 85 – 100 чоловік. Школа мала титул «Межиріцька середня заочна школа», мала свій штамп і гербову печатку. У 1954 – 1955 н.р. в Межиріцькій середній школі № 1 було 514 учнів. Дякуючи зусиллям учительського та учнівського колективів, школа йшла у рядах передових колективів району. Перш за все, щоб ліквідувати 2 – х змінне навчання у школі, в 1958 – 1959 рр. , була створена будівельна бригада з учнів 9 – 10 класів в кількості 24 чоловік. Вони на Межиріцькому цегельному заводі при допомозі учнів 5 – 8 класів виготовили вручну 180 тис. штук цегли, з якої цією ж бригадою було побудоване приміщення на 3 класні кімнати. Це дало можливість вирішити проблему двозмінного навчання в школі. Це приміщення було побудоване руками учнів та вчителів без затрат жодного карбованця державних грошей. Свідок цьому – напис з цеглин на приміщенні цього будинку: «Учні - рідній школі». Сьогодні це приміщення має такий вигляд. У ньому навчаються учні початкових класів. У 1970 році в школах села навчалося 608 учнів, працювало в них 50 вчителів.

Працювало в школі і шкільне лісництво. Майже все підгір’я, крутояри під Межирічем засаджені сосною та білою акацією учнями шкіл. 60 років тому на сипучих пісках біля школи був посаджений сосновий парк, який зберігся до цього часу. Школа йшла в ногу з життям . За визначні досягнення та чималі успіхи в навчально – виховній роботі вчителі, учні, організації школи одержали понад 100 грамот. Нажаль , з року в рік кількість населення , а з ним –і учнів, різко зменшується . Вже в 1995 році було дві школи, в них навчалося 254 учні. У 2003 році Межиріцька ЗОШ І-ІІ ст. була реорганізована у філію Межиріцької ЗОШ І-ІІІ ст, а у 2004 році – припинила свою діяльність. Учні були переведені до нашої школи. У зв’язку з погіршенням демографічної ситуації чисельний контингент учнів щороку зменшується. 2004-2005 – 182 учні 2005-2006 – 153 учні 2006-2007 – 138 учнів 2007-2008 – 124 учні 2008-2009 – 113 учнів 2009-2010 – 107 учнів 2010-2011 – 109 учнів 2011-2012 – 98 учнів

Школа завжди тримається на директорові. Школа – це колектив однодумців: вчителів, учнів, батьків. Школа – це творча майстерня, де формується душа та думка дитини. … Ця людина була дійсно майстром у своїй педагогічній професійній діяльності і в спілкуванні.

Следько Микола Павлович – директор школи, Відмінник народної освіти УРСР, завжди принциповий і врівноважений. Його поважали безмежно і учні , і вчителі. Йому пасувало все: і зовнішній спокій, і сивина, і та мудра строгість, яка тримала школу на рівні і в дисципліні і навчанні. Шкільна форма, значки, піонерський галстук… Без цього не впускали навіть до вестибулю. Щоденні лінійки чергових починалися рівно о 8 годині. А потім директор і завуч, чергові вчителів вважали своїм обов’язком привітатися з дітворою, перед початком занять. Микола Павлович у школі спочатку працював вчителем історії, а вже потім став директором школи. Висока проба майстерності директора школи, педагога і керівника, поширювалася також і на весь колектив, магнітом притягувала нових цікавих молодих людей. У зв’язку з виконанням у країні Продовольчої програми у школі було організовано вирощування та розведення кролів силами учнів. Кролівництво сприяло зміцненню матеріальної бази школи. В школі постійно функціонував шкільний радіовузол, це давало змогу щотижня проводити радіолінійку, радіопередачі. Микола Павлович організував комсомольський механізований загін «Прометей» із випускників школи, які допомагали колгоспникам.

Скляренко Наталія Іванівна – змінила на посту Миколу Павловича Следька і зробила все, щоб зберегти затишок, традиції колективу школи, повністю віддалася педагогічній роботі і адміністративним обов’язкам. Прийшла працювати в школу в 1972 році і працювала вчителем української мови. З 1977 по 1982 рік працювала заступником директора з виховної роботи З 1982 по 1983 рік Наталія Іванівна працювала директором восьмирічної школи, а з 1983 по 1985 р. – директор середньої школи. З ініціативи Наталії Іванівни розпочалася новобудова їдальні. 29 років свого життя присвятила школі.

Чухненко Володимир Іванович змінив на посаді директора Наталію Іванівну Скляренко. Володимир Іванович був генератором багатьох ідей і окремих нововведень у навчально-виховний процес школи. Директор багато приділяв уваги поповненню навчально-матеріальної бази школи: була добудована їдальня, здійснено перекриття школи, в приміщенні початкової школи проведене водяне опалення. Чимало зусиль доклав для обладнання кабінетів новими меблями та всім необхідним, що дало змогу перевести навчальний процес на кабінетну систему. Він уміло поєднував адміністративні обов’язки директора школи із викладанням фізики. Володимир Іванович мав свій стиль, особливо у стосунках з учнями, і відчутний вплив на них. Широко залучалася батьківська громадськість до організації навчання і виховання учнів.

Коротич Надія Іванівна була призначена на посаду директора в 1999 році. Надія Іванівна створювала сприятливі умови для повноцінного навчально-виховного процесу, для гармонійного злиття навчання й виховання. Вона завжди була ініціативна, мобілізуюча. Саме їй належала ідея підведення газу до школи. Спрямовувала зусилля на те, щоб залучити батьків до співучасті в громадському житті школи. Багато уваги приділяла позакласній роботі. В районному конкурсі «Найкращій виховний заклад з правового виховання» школа зайняла перше місце та стала лауреатом обласного конкурсу. За ініціативи Надії Іванівни школа часто отримувала допомогу з базових підприємств. Вона багато працювала над створенням умов для навчання здібних талановитих дітей. З 2005 року працює вчителем трудового навчання та географії. Учні з задоволенням відвідують її уроки. Проектна технологія проведення занять допомагає учням розвивати творчі здібності, самостійність. Приємно відгукуються про Надію Іванівну, як директора, і випускники минулих років. Із спогадів випускника школи І.А.Хайлецького. В 2005 році серпневого місяця завітав я до школи. Добре, що вона була відчинена, мабуть була чергова. Приємно було дивитись. Школа була охайно покрашена хоча ремонт був ще не закінчений. Ще подяка директору, вчителям, учням. Із спогадів першої випускниці 1941 року Божко Ніни Василівни. «… одно великое светлое воспоминание это школа: чистенькая, аккуратненькая, убрано, даже нет и сорняков. Прошли сфотографировались, вспомнили школьные годы. Все было как и до войны, только тогда не было перед школой сосны. Очень Вы хороший человек и ваш коллектив – если Вы содержите школу и школьную территорию в таком образцовом порядке. Спасибо Вам за это…»

Степанюк Вікторія Іванівна працює на посаді директора навчально-виховного закладу з 2005 року. Управлінська діяльність керівника спрямовується на формування дієздатного колективу ,педагогів-однодумців, створення оптимальних умов для навчання, виховання та розвитку дітей, для самореалізації кожного учня, кожного педагога. Степанюк Вікторія Іванівна приділяє велику увагу системному підходу до організації навчально-виховного процесу всієї діяльності школи, як відкритої соціально –педагогічної системи. В центрі управління діяльності директора школи – Особистість: особистість учня, вчителя, колеги. В закладі створена система роботи з обдарованими учнями. Під час керівництва Вікторії Іванівни був створений комп’ютерний клас, побудована газова міні-котельня, з 2007 по 2008 рік зроблений капітальний ремонт з реконструкцією приміщення для початкової ланки. Максимального ефекту керівник закладу досягає за рахунок поєднання педагогічного, батьківського, родинного, громадянського виховання. Стосунки між учасниками навчально-виховного процесу характеризуються доброзичливістю, в школі панує атмосфера творчої співпраці. У своїй діяльності велику увагу приділяє важливій функції управління та контролю. Уміло здійснює контроль за виконанням навчальних планів і програм, за якістю знань, умінь та навичок учнів.

Вхід на сайт

Пошук

Календар

Архів записів

Друзі сайту

Мій сайт

Про школу